Педагогічна майстерня



НА ДОПОМОГУ ВИКЛАДАЧУ

АНОНС БЕЗКОШТОВНИХ ВЕБІНАРІВ НА ЛИПЕНЬ!

http://perspektiva.osnova.com.ua/yak-provesti-uspishniy-vebinar/





Що таке педагогічна майстерня?

Педагогічна майстерня - це така форма навчання дітей і дорослих, котра створює умови для сходження кожного учасника до нового знання та нового досвіду шляхом самостійного або колективного відкриття

Основою відкриття в будь-якій сфері знань, включаючи самопізнання, у майстерні є творча діяльність кожного й усвідомлення закономірностей цієї діяльності. У майстерні побудова знань може бути представлена так: творчий процес - творчий продукт - усвідомлення його закономірностей - співвіднесення отриманого з досягненнями культури - корекція своєї діяльності - новий продукт і т. д.
У майстерні досягається максимальне наближення до реального досвіду істинно наукового або художнього збагнення світу, тому що кожний її учасник рухається від усвідомлення особистого досвіду до досвіду національної й загальнолюдської культури у вільній діяльності. Ця діяльність імітує метод «проб і помилок», але реалізується за суворими правилами майстерні, що й гарантує морально-валеологічну охорону кожного. Усередині ж установлених рамок усім учасникам надається право вільного вибору. Це і створює умови, необхідні для творчості.



ОПИС ПРОФЕСІЇ ВИКЛАДАЧА
 професійно-технічного навчального закладу

Посадові обов’язки. Здійснює теоретичну і практичну підготовку учнів з відповідного навчального курсу, предмета, циклу дисциплін. Забезпечує умови для засвоєння ними освітніх програм на рівні обов'язкових державних вимог. Планує матеріал, що викладає, використовує ефективні форми, методи, засоби педагогічної роботи. Сприяє становленню учнів як особистостей, розвитку їхніх здібностей, талантів, проводить з ними індивідуальну роботу. Настановленням та особистим прикладом утверджує повагу до принципів загальнолюдської моралі: правди, справедливості, гуманізму, доброти, працелюбства, інших доброчинностей. Виховує повагу до батьків, жінки, культурно-національних, духовних, історичних цінностей України, країни походження, дбайливе ставлення до навколишнього середовища. Готує учнів до свідомого життя в дусі взаєморозуміння, миру, злагоди між усіма народами, етнічними, національними, релігійними групами. Додержується педагогічної етики, поважає гідність учнів, захищає їх від будь-яких форм фізичного або психічного насильства, запобігає вживанню ними алкоголю, наркотиків, іншим шкідливим звичкам, пропагує здоровий спосіб життя. Вимагає від учнів дотримання статусу освітньої установи. Постійно підвищує свій професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру.
Повинен знати. Для вирішення педагогічних завдань повинен мати знання в обсязі відповідної вищої освіти. Має знати предмет викладання; дисципліни психолого-педагогічного циклу; методики викладання предмета та проведення виховної роботи; цілі, принципи, організацію, управління, нормативне забезпечення освіти відповідної ланки, зокрема стосовно предмета, що викладається; навчальні плани, програми, підручники, методичні рекомендації; форми, методи, засоби навчально-виховного процесу, вимоги до його матеріально-технічного оснащення; індивідуальні характеристики учнів; соціальні, культурні, інші умови навчання, основні напрями і перспективи розвитку освіти, сучасні досягнення педагогічної науки, теорії і практики галузі знань, що викладаються; Закон України про освіту, законодавчі і нормативно-правові акти та документи з питань навчання і виховання, державну мову відповідно до чинного законодавства про мови в Україні.
Повинен вміти ефективно застосовувати професійні знання в практичній педагогічній діяльності.
Повинен мати ціннісні орієнтації, спрямовані на всебічний культурний, духовний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, творчу педагогічну діяльність.
Повинен володіти культурою спілкування, його формами, способами і засобами.

Кваліфікаційні вимоги до категорій

Викладач вищої категорії має відповідну вищу освіту, проявляє високий рівень професіоналізму, ініціативи, творчості, досконало володіє ефективними формами, методами організації навчально-виховного процесу, забезпечує високу результативність, якість своєї праці, відзначається загальною культурою, моральними якостями, що служать прикладом для наслідування.
Стаж педагогічної роботи – не менше 8 років, при наявності вченого ступеня, звання – 3 роки.
Викладач І категорії має відповідну вищу освіту, проявляє ґрунтовну професійну компетентність, володіє ефективними формами, методами організації навчально-виховного процесу, досяг значних результатів, якості педагогічної праці, відзначається загальною культурою, моральними якостями, що служать прикладом для наслідування. Стаж педагогічної роботи – не менше 5 років, при наявності вченого ступеня, звання – 2 роки.
Викладач II категорії має вищу освіту, достатній рівень професіоналізму, використовує сучасні форми, методи організації педагогічного процесу, досяг вагомих результатів у педагогічній діяльності, відзначається загальною культурою, моральними якостями, що служать прикладом для наслідування.
Стаж педагогічної роботи – не менше 3 років, при наявності вченого ступеня, звання – 1 рік.
Викладач має вищу освіту, професійно компетентний, забезпечує нормативні рівні і стандарти навчання та виховання, задовольняє загальні етичні, моральні та культурні вимоги до педагогічних працівників.



ПЕРЕЛІК
 основної навчально-методичної документації викладача
щодо планування навчально-виробничого процесу

1. Кваліфікаційна характеристика випускника (освітньо-кваліфікаційна характеристика) – відображає основу галузевого компоненту сутності професій та конкретизована з урахуванням зауважень і пропозицій фахівців підприємства-замовника у відповідності із специфікою конкретного виробництва. Кваліфікаційна характеристика відповідає вимогам довідника кваліфікаційних характеристик професій випуск № ... розділ ... «Професії... « (наказ Міністерства праці і соціальної політики України від 16 лютого 1998 року №24).
2. Пояснювальна записка з предмета містить:
Ø     призначення предмета, його місце в системі підготовки кваліфікованого робітника;
Ø     цілі навчального предмета;
Ø     освітня (вимоги до знань, умінь учнів з предмета);
Ø     виховна (формування громадянських якостей та професійної спрямованості особистості);
Ø     розвиваюча (розвиток пізнавальних інтересів та здібностей, творчого професійного мислення, формування умінь і навичок самостійної праці);
Ø     обґрунтування структури навчального предмета (логіка послідовності вивчення навчального матеріалу);
Ø     рекомендації до застосування різних форм організації навчання (лекцій, уроків, семінарів, екскурсій, практичних занять і лабораторних робіт тощо);
Ø     рекомендації щодо використання методів навчання з урахуванням специфіки змісту навчального матеріалу (навчальних дискусій, вирішення виробничих ситуаційних задач, ділових ігор тощо);
Ø     посилання на специфіку викладання предмета для різних спеціальностей, якщо програма призначена для кількох спеціальностей.
3. Навчальна програма з навчального предмета (типова, робоча) це документ, що визначає зміст тем професійних знань, умінь, навичок, способи і методи їх формування, вимоги до знань і умінь з кожної теми. Вимоги до знань і умінь повинні бути сформульовані таким чином, щоб після закінчення вивчення теми можна було перевірити ступінь засвоєння учнями знань та набутих умінь, навичок за 12-бальною системою. Професійно-технічні навчальні заклади розробляють робочі навчальні програми на основі типових.
4. Поурочно-тематичний план з предмета – складається викладачем у відповідності до навчальної програми, розглядається на засіданні відповідної методичної комісії, затверджується заступником директора з навчально-виробничої роботи і є документом багаторазового використання.
5. План уроку – складається викладачем у відповідності до навчальної програми та поурочно-тематичного плану. За умови проведення уроків у паралельних групах, викладач може скласти один план уроку, але слід враховувати особливості проведення уроку в тій чи іншій групі. План уроку є особистим документом викладача, складається в довільній формі і має на меті забезпечити викладачу найбільш ефективне проведення уроку.
6. План проведення лабораторно-практичних робіт (занять) – має свої особливості. У цьому плані потрібно вказати короткий зміст проведення занять, порядок організації та виконання роботи. З метою забезпечення правильної організації лабораторно-практичних занять, для кожної ланки викладачем розробляються інструктивно-технологічні картки, де вказується мета, зміст та послідовність виконання учнями завдань, перелік інструментів, обладнання, матеріалів, технічні умови, правила безпеки праці під час виконання завдань.
7. Інструктивно-технологічні картки розробляються в тій послідовності, в якій учням належить виконувати роботу.
8. Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів (типові, робочі) – відображають єдині вимоги до оцінювання навчальних досягнень учнів, виступають конкретними нормами, що регулюють виставлення балів з різних навчальних предметів та виробничого навчання («Типові критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з професійної підготовки у системі професійно-технічної освіти» наказ № 459 від 14.06.01. Міністерства освіти і науки). Робочі критерії оцінювання розробляються на основі «Типових» з кожного предмета та навчальної теми програми.
9. Паспорт комплексно-методичного забезпечення предмета – документ, що забезпечує оптимальну систему навчально-методичної документації та формування набору засобів навчання і контролю.
10. Паспорт навчального кабінету (лабораторії) – документ, що містить детальний опис матеріально-технічного та методико-дидактичного оснащення навчального кабінету і передбачає перспективи його розвитку.
11. План позаурочної діяльності з предмета.


ОРІЄНТОВНИЙ ПЛАН САМОАНАЛІЗУ УРОКУ

1.                 Якими принципами навчання, вимогами програм керувались при підготовці до уроку?
2.                 Що використали при підготовці до уроку (методичну, дидактичну літературу, наукові джерела, періодику тощо)?
3.                 Яку роль відводите даному уроку в системі уроків усієї теми (як даний урок пов’язаний за наступним та попереднім)?
4.                 Як визначено цілі уроку та контрольні завдання кожної з них? Чим керувались при цьому, що було самим цінним у змісті навчального матеріалу? І чи вдалося зосередити на цьому увагу учнів?
5.                 Виходячи з чого вибрали тип уроку і розробили його структуру?
6.                 Поясніть вибір методів і прийомів навчання? Чи виправдали вони себе, чи вдалося реалізувати поставленні завдання? Чому було вибрано дане поєднання методів, форм і засобів навчання?
7.                 Якою була мотивація процесу навчання на різних етапах уроку?
8.                 Які способи, прийоми мотивації навчання ви використовували?
9.                 Яким передбачався хід уроку, чи збулись ваші передбачення?
10.             Яки труднощі виникли у всієї групи і в окремих учнів? Чи подолали їх учні і як?
11.             Як спланували діяльність учнів на уроці ?
12.             Які види діяльності учнів для вироблення загально-навчальних і спеціальних умінь і навичок ви застосували? Обгрунтуйте їх доцільність. 
13.             Які із умінь і навичок вдалося сформувати, удосконалити? Оцініть ступінь самостійної і розумової активності учнів на уроці.
14.             Чи велась диференційована робота із слабовстигаючими і найбільш підготовленими учнями ?
15.             Які наочні посібники та ТЗН використовували, в чому доцільність їх використання?
16.             Зробіть підсумок уроку: оцініть його результативність, реалізацію освітніх, виховних і розвиваючих завдань уроку. 
17.             Оцініть якість знань  і навичок учнів. Чи відповідають досягнуті результати уроку реальним навчальним можливостям учнів?
18.             Які із поставлених завдань не вдалось реалізувати на ваш погляд? Чому?  
19.             Які ви бачите шляхи усунення недоліків?
20.             Оцініть свій урок, обґрунтуйте оцінку.




ТИПИ УРОКІВ ТА ФОРМИ НАВЧАННЯ

Пропонуються до уваги найбільш застосовані у закладах професійно-технічної освіти типи навчання

ФОРМИ НАВЧАННЯ


МАСОВІ (колективні)
ГРУПОВІ
ІНДИВІДУАЛЬНІ
Лекції
Конференції
Олімпіади
КВК
Огляди-конкурси
тощо
Уроки-екскурсії
Семінари
Лабораторно-практичні заняття
Самостійна робота
Курсове проектування
Ігрові заняття
Консультації
Факультативи
Заняття в гуртках тощо
Самостійна робота
Консультації
Дипломна робота
Навчання різних видів діяльності

Пропонуються до уваги систематизовані дані щодо побудови найбільш
поширених у закладах професійно-технічної освіти форм навчання

Форма навчання
Вид заняття
Навчальна
мета
Приблизна структура
Форма
навчання на уроці
Основні методи
Засоби наочності, роздатков. матеріал
Комбінований урок
Вивчення нового матеріалу, контроль знань
Визначення ступеню засвоєння вивченого матеріалу
Організаційна частина.
Перевірка домашнього завдання.
Підготовка до контролю, контроль знань, підведення підсумків.
Підготовка до вивчення нового матеріалу.
Вивчення нового матеріалу, первинне закріплення.
Відтворення, закріплення, систематизація.
групова
-       усний контроль;
-       програмований контроль;
-       перевірочна бесіда;
-       інформаційно-повідомлюючі;
-       пояснювально-ілюстративні з елементами проблемності;
-       репродуктивні;
-       метод роботи з книгою;
-       логічні тощо.
посібники;
схеми, плакати;
д/п, д/ф;
картки-завдання технічна література
тощо.
Лекція
Лекція
Вивчення нового матеріалу; формування основних понять з теми
Організаційна частина.
Підготовка до вивчення нової теми.
Вивчення нового матеріалу з первинним закріпленням.
Репродуктивне закріплення.
Узагальнення і систематизація.
групова
інформаційно-повідомлю-ючий;
бесіда;
пояснювально-ілюстративний тощо
д/ф;
д/п;
плакати.
Урок засвоєння нових знань
Теоре-тичний урок з вивчення нового матеріалу
Вивчення нового матеріалу, формування основних понять теми
Організаційна частина.
Актуалізація.
Вивчення нового матеріалу з первинним закріпленням та систематизація.
Репродуктивне закріплення та систематизація.
Домашнє завдання.
Заключна частина уроку.
групова
інформаційно-повідомлюючі;
бесіда;
метод роботи з книгою;
метод демонстрації;
метод проблемного викладання тощо.
довідники, посібники, к/ф, д/ф, плакати, натуральні примірники
Контроль-но-облі-ковий урок
Фронтальна письмова робота з елементами співбесіди
Перевірка знань учнів
Організаційна частина.
Підготовка учнів до контролю знань.
Самостійна письмова робота.
Самоконтроль, збір робіт.
Перевірка письмових робіт.
Підведення підсумків.
індивідуально-групова
фронтально-письмовий;
індивідуальний усний; метод співбесіди;
репродуктив-ний;
перевірочна бесіда.
картки-завдання;
МК, ПК;
інший розкатко-вий матеріал.
Самостійна робота
Самостійна робота з теми
Формування інтелекту-альних умінь, навичок; умінь працювати з літературою
Організаційна частина.
Підготовка учнів до самостійної роботи.
Самостійна робота.
Перевірка виконання завдання.
Підведення підсумків.
Атестація.
Заключна частина.
індивідуально-групова
самостійна робота з книгою; інструктаж;
бесіда;
репродуктив-ний;
проблемно-пошуковий.
роздат-ковий матеріал,
технічна,
довідкова література
Семінар
Тематично-семінарське заняття
Закріплення, поглиблення матеріалу; формування інтелекту-альних вмінь, навичок
Організаційна частина.
Підготовка до проведення семінарського заняття, відкриття семінару.
Виступи
учнів/доповідачів, співдоповідачів.
Атестація учнів, підведення підсумків.
Домашнє завдання.
індивідуально-групова
індивідуально- усний;
метод роботи з
книгою;
проблемний;
евристичний;
логічний;
узагальню-ючий метод
систематизації  тощо
книги, посібники, ілюстрації, плакати, схеми, д/ф технічна література тощо

Конференція

Тематична
Закріплен-ня, поглиблення, систематизація знань тощо
Організаційна частина.
Відкриття конференції.
Доповіді учнів, співдоповіді.
Дискусія.
Висновки, рекомендації.
Закриття конференції.
колективна
доповідь;
бесіда;
ілюстрація;
логічні методи;
пояснювально-ілюстратив-ний;
проблемний тощо
схеми, плакати,
д/п, д/ф, кодопози-тиви

Лабораторно-практичне заняття

Практи-чний урок із застосування знань
Формуван-ня професійних умінь і навичок, застосування знань на практиці
Організаційна частина.
Вступний інструктаж
Самостійна робота
Підсумки, оцінювання учнів
Домашнє завдання.

індивідуально-групова
самостійна робота;
вправи;
метод стимулювання;
інструктаж;
проблемно-пошуковий




Методичні рекомендації до складання та оформлення методичних розробок

           Вимоги до методичних розробок вказані у «Типовому положенні про атестацію педагогічних працівників», затвердженому Наказом Міністерства освіти і науки України № 930 від 06.10.2010 року (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2010 року за №1255/18550), у пункті 5.2. вказано: «Педагогічні звання «викладач-методист», «учитель-методист», «вихователь-методист», «практичний психолог-методист», «педагог-організатор-методист», «керівник гуртка-методист» можуть присвоюватися педагогічним працівникам, які мають кваліфікаційну категорію «спеціаліст вищої категорії» (для педагогічного звання «керівник гуртка-методист» – найвищий тарифний розряд та повну вищу освіту), здійснюють науково-методичну і науково-дослідну діяльність, мають власні методичні розробки, які пройшли апробацію та схвалені науково-методичними установами або професійними об’єднаннями викладачів вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації, закладів післядипломної освіти…».
            Для розгляду Навчально-методичною радою Навчально- методичного центру професійно-технічної освіти у Донецькій області методичні матеріали першочергово  повинні бути розглянуті та ухвалені на засіданні циклової методичної комісії або методичної комісії училища. Якщо це методична  розробка  відкритих уроків або тем програмного матеріалу то вона повинна бути затверджена заступником директора відповідного напрямку.
Примітка.
Матеріали, які не будуть розглянуті та схвалені  на засіданні Навчально-методичною радою Навчально-методичного центру професійно-технічної освіти та не матимуть відповідного рішення не будуть вважатися додатковим показником рівня професійно-педагогічної діяльності фахівця для присвоєння педагогічних звань: «викладач-методист», «учитель-методист», «вихователь-методист», «педагог-організатор-методист», «практичний психолог-методист», «керівник гуртка-методист».


Вимоги до методичних розробок
        Методична розробка - це посібник, що розкриває форми, засоби, методи навчання, елементи сучасних педагогічних технологій або самі технології про навчання і виховання стосовно конкретної теми уроку, теми навчальної програми, викладання курсу в цілому.
 Методична розробка може бути як індивідуальною, так і колективною. Вона спрямована на професійно-педагогічне вдосконалення викладача або майстра виробничого навчання або якості підготовки з навчальних спеціальностей.
Методична розробка може бути:
  • конкретного уроку;
  • серії уроків;
  • теми програми;
  • приватної (авторської) методики викладання предмета;
  • загальної методики викладання предметів;
  • нових форм, методів або засобів навчання і виховання;
  • методичні розробки, пов'язані зі зміною матеріально-технічних умов викладання предмета.
Вимоги до  методичної розробки:
  • вибрана тема має бути актуальною, розроблена на базі накопиченого досвіду;
  • визначена мета методичної розробки;
  • для роботи треба вивчити літературу, методичні посібники, позитивний досвід з досвіду роботи;
  • визначити структуру, напрямки, мету  методичної розробки та скласти план;
Вимоги, що пред'являються до методичної розробки:
  1. Зміст методичної розробки повинен чітко відповідати темі та цілі, бути таким, щоб педагоги могли отримати відомості про найбільш раціональні організації навчального процесу, ефективності методів і методичних прийомів, формах викладання навчального матеріалу, застосування сучасних технічних та інформаційних засобів навчання.
  2. Авторські (приватні) методики не повинні повторювати зміст підручників і навчальних програм, описувати досліджувані явища і технічні об'єкти, висвітлювати питання, викладені в загально педагогічної літератури.
  3. Матеріал повинен бути систематизований, викладений максимально просто і чітко.
  4. Мова методичної розробки має бути чіткою, лаконічною, грамотною та переконливою. Застосовувана термінологія повинна відповідати педагогічному тезаурусу.
  5. Рекомендовані методи, методичні прийоми, форми та засоби навчання повинні бути чітко обґрунтовані посиланнями на свій педагогічний досвід.
  6. Методична розробка повинна враховувати конкретні матеріально-технічні умови здійснення навчально-виховного процесу.
  7. Орієнтувати організацію навчального процесу в напрямі широкого застосування активних форм і методів навчання.
  8. Методична розробка повинна розкривати питання «Як вивчати».
  9. Має містити конкретні матеріали, які може використовувати педагог у своїй роботі (картки завдання, зразки УПД, плани уроків, інструкції для проведення лабораторних робіт, картки схеми, тести, поуровневі завдання і т.д.).


 Структура методичної розробки
Загальна структура:
  1. Анотація.
  2. Зміст.
  3. Введення.
  4. Основна частина.
  5. Висновок.
  6. Список використаних джерел.
  7. Додатки.
  Зміст це короткий перелік  заголовків, рубрик, приведених у тексті  без скорочення; план методичної розробки, назва і послідовність її розділів, орієнтовний обсяг  кожного з них. Зміст може бути розширений чи скорочений, це залежить від обсягу матеріалу. Сторінка не нумерується.
У вступі (1-2 сторінки) розкривається актуальність даної роботи, тобто автор відповідає на питання, чому він вибрав цю тему і яке її місце у змісті освіти. Нумерується, починаючи з 3 сторінки.
      Основна частина (структура відповідно до характеру матеріалу) – основний текст методичного посібника – це дидактично та методично оброблений і систематизований автором навчальний матеріал.
      Заключна частина -  в ній треба обґрунтувати значення для навчально-виховного процесу виконаної методичної роботи.
      Література  повинна бути пронумерована, щоб її було зручно використовувати в тексті. Може бути вказана основна використана та рекомендована література. Список літературних джерел подається у вигляді бібліографічних описів, що складаються згідно з нормативними вимогами ділового мовлення і містять прізвище автора, назву посібника, місце випуску, назву видавництва, рік випуску, кількість сторінок. Список використаної літератури складається у алфавітному порядку (зразок додається).
     Додатки: довідкова інформація, ілюстрації, графіки, таблиці  та ін.


Методична розробка теми програми
Основна частина може складатися з таких розділів:
  1. Характеристика теми;
  2. Планування вивчення теми;
  3. Рекомендації з організації та методиці вивчення теми.
У характеристиці теми зазначаються:
  • Освітні цілі і завдання теми;
  • Планування теми і кількість годин, що відводиться на її вивчення;
  • Знання та вміння, які учні повинні отримати або вдосконалювати;
  • Місце і роль теми в курсі;
  • Зв'язок з попереднім або наступним матеріалом, а також внутрішньопредметні та міжпредметні зв'язки;
  • Дається дидактичний аналіз змісту матеріалу;
  • Виділяються рівні вивчення і засвоєння навчального матеріалу;
  • Можливий порівняльний аналіз якості навчання запропонованої методики з тією методикою, яка застосовувалася педагогом до використання нової у методичній розробці.
При плануванні навчальної теми необхідно:
  1. Продумати методику викладання теми.
  2. Підібрати приклади, ілюстрації, намітити лабораторно-практичні заняття, контрольні роботи, екскурсії т т.д.
  3. Виділити основні питання, які учні повинні міцно засвоїти.
  4. Проаналізувати виховні можливості навчального матеріалу і застосовуваної методики.
      У висновку (1-2 сторінки) підбиваються підсумки по тих проблемних питаннях, які ставилися педагогом перед складанням методичної розробки.

Вимоги до оформлення методичної розробки:
- виконана на папері формату А-4;
- текст друкується через 1 інтервал;
         - верхнє та нижнє поле – 2 см; ліве – 3 см; праве – 1,5 см;
         - шрифт – Times New Roman, 14 кегль.
Методична розробка може бути оформлена у вигляді брошури.
Загальні вимоги до оформлення
методичної розробки.
  • Загальний обсяг методичної розробки повинен становити не менше 24 аркушів комп'ютерного тексту (шрифт-14).
  • Якщо методична розробка це розробка лише одного уроку, то не менше 10 аркушів.
  • Обсяг основного змісту - не менше половини усього рукопису.
  • Обсяг додатків не лімітується, але вони повинні відповідати тексту (посилання на них у тексті обов'язкові).
  • Посилання на використану літературу в тексті слід давати в квадратних дужках.
  • Список використаних джерел повинен містити 10-15 назв. Якщо розробка носить тільки практичний характер, що не вимагає теоретичних посилань, то список використаних джерел можна опустити.








НАУКОВО-МЕТОДИЧНА  ЛІТЕРАТУРА

1.     Ушинский, К.Д. О пользе педагогической литературы. М.: Педагогика, 1996.- с.238.
2.     Всеукраїнські експериментальні майданчики професійно-технічої освіти (науково-методичні матеріали за результатами роботи) / Сидоренко М.П., Націокс Т.Г. — ІІТіЗО МОН України, 2008 р.
3.     Житник Б. О. Методичний порадник: форми і методи навчання. — X. : Основа, 2008.
4.     Журнал «Профтехосвіта». — 2010–2012 рр.
5.     Журнал «Профтехосвіта». — 2013–2015 рр.
6.     Нікуліна А. С., Торба Ю. І. Вдосконалення педагогічної майстерності майстра і викладача у процесі самоосвітньої роботи. Навчально-методичний посібник. — Д. : ДШО ІПП, 2003
7.     Педагогічна книга майстра виробничого навчання: навчально-методичний посібник / Н.Г. Ничкало, В.О. Зайчук, Н.М. Розенберг та ін.; за ред. Н. Г. Ничкало. — 2-ге вид., доп. — К. :  Вища школа, 1994.
8.  Підготовка майстра виробничого навчання до занять (методичні рекомендації) / Заславська С.О. — Донецьк, 2003 р.
9.     Професійна освіта: словник. Навч. посібн. / уклад. С У. Гончаренко та ін.; за ред. Н. Г. Ничкало. -К. : Вища школа, 2000
10.                Ничкало Н.Г. "Педагогічна книга майстра виробничого навчання". Київ — Вища  школа, 1994
11.               Басаргина, Г.В. Педагогические условия повышения профессионализма мастеров производственного обучения в системе профессионального образования. Дисс. . к.п.н.: 13.00.08. -М.: РГБ, 2005.
12.                  Жуков, Г.Н. Основы педагогических знаний мастера производственного обучения. М.: ИРПО, 2003.
13.             Кругликов, Г.И. Настольная книга мастера профессионального обучения. М.: Академия, 2006.
14.                       Торбеева, А.П. Педагогическая инициатива мастера производственного обучения Текст. / А.П. Торбеева // В мире научных открытий.- 2011.
15.                       Шапоровский, С.А. Вопросы теории производственного обучения. М.: Высшая школа, 1981.
16.                       Шепотин, А.Ф. Важнейшее условие подготовки и повышения качества специалистов в современных условиях Текст. / А.Ф. Шепотин // Специалист. 1999. №7.
17.                 Эрганова, Н.Е. Методика профессионального образования: методическое пособие-М.: Академия, 2008.

СИСТЕМНИЙ ПІДХІД ДО АНАЛІЗУ УРОКУ

Аналіз уроку – це насамперед школа педагогічної майстерності для вчителя.
Аналіз уроку – це найважливіша робота директора та його заступника з навчально-виховної роботи. Від її високого наукового рівня залежить дуже багато: інтелектуальне багатство життя педагогічного й учнівського колективів, методична майстерність педагогів, багатогранність запитів та інтересів вихованців. Від повсякденного вдосконалення уроку, здійснюваного завдяки вдумливому аналізу керівників, залежить культура всього педагогічного процесу в школі.
Подальша інтенсифікація управління школою вимагає різкого підвищення наукового рівня аналізу уроку. Через подальше вдосконалення уроку мають бути вирішені майже всі основні позиції реформи. Сама реформа передусім пов’язана з реконструкцією уроку як основної форми навчально-виховного процесу. Наймогутнішим інструментом удосконалення уроку є аналіз керівника, якщо він побудований на ґрунтовній науковій основі.
В процесі управління школою педагогічний аналіз уроку найбільш активно й безпосередньо впливає на остаточні результати навчально-виховного процесу, тому що він є одним з найголовніших способів управління якістю викладання, формуванням якості знань учнів та рівнем їхньої вихованості. Всі інші дії адміністрації можуть впливати на становлення й розвиток цих трьох найважливіший позицій лише тоді, коли ґрунтуються на даних, отриманих у результаті відвідування керівниками уроків.
Відвідування й педагогічний аналіз уроку – незамінний інструмент вивчення вчителя й системи його роботи.
Аналіз уроку – найважливіший шлях формування єдиного ставлення вчителя до вирішення основних питань навчання й виховання, насамперед єдиного ставлення до оцінювання знань учнів і використання оцінки.
Педагогічний аналіз уроку лежить в основі узагальнення і певною мірою поширення перспективного досвіду.
Відвідування уроку та його аналіз – найважливіший, ефективний засіб індивідуальної методичної роботи керівника з учителем.
Через педагогічний аналіз уроку можна найбільш ефективно формувати і розвивати зв’язки наступності.
Аналіз уроку – спосіб граничної конкретизації управління навчально-виховним процесом, який дає можливість шляхом особистого оперативного втручання керівника школи впливати на методи навчання, на добір і формування навчального матеріалу, на вибір і правильне поєднання форм організації пізнавальної діяльності учнів.
Педагогічний аналіз уроку – найважливіший канал формування й розвитку творчої активності вчителів.
Педагогічний аналіз уроку – дієвий засіб виховання в учнів критичного ставлення до своєї праці і певною мірою практикум самоаналізу для вчителів.
Аналіз уроку – це засіб стимулювання самоосвіти педагога.
Педагогічний аналіз уроку – засіб впливу керівника школи на формування стосунків співробітництва між учнем і вчителем.
Відвідування і аналіз уроку, якщо він здійснюється в певній системі, має постійний елемент перевірки виконання, виховує у вчителя почуття відповідальності за доручену справу й виконавську дисципліну.
Присутність керівника на уроці з подальшим його аналізом – найважливіший елемент виділення рівня вихованості педагогічного колективу, джерело формування уявлення керівника про цей рівень, що само по собі надзвичайно важливо для успішного вирішення всіх завдань, які стоять перед школою.
Аналіз уроку є засобом формування авторитету керівника, якщо він здійснюється на високому рівні. Це камертон, за яким педагогічний колектив перевіряє й визначає педагогічну й управлінську майстерність керівника. Це перемоги і поразки не тільки вчителя, а й керівника. Це іспит для аналітика.
Педагогічний аналіз уроку – джерело формування взаємин співробітництва між керівником та вчителем. Це не адміністративно-управлінський акт, а найтонша психолого-педагогічна операція, яка є своєрідним, але досить гострим інструментом критики вчителя. Тому здійснюватися вона повинна доброзичливо, на високому рівні об’єктивності, наукової аргументованості, граничної тактовності та обережності. В цьому процесі з боку керівника школи не повинно бути місця для приблизних суджень, некомпетентних думок, бездоказових висновків. Бути суддею іншому вчителю – справа надзвичайно складна й відповідальна, і керівник має бути добре підготовленим усебічно, тому що, як влучно помітив Марк Твен, людина не повинна критикувати іншу людину на тій підставі, на якій вона сама не стоїть міцно.
Орієнтований перелік питань для визначення мети відвідування уроку.
1. Забезпечення єдності навчання, виховання і розвитку учнів на уроці.
2. Реалізація вчителем виховного потенціалу уроку.
3. Виховання патріотизму та національної свідомості школярів.
4. Реалізація вчителем дидактичних принципів навчання.
5. Ефективність застосування методів навчання.
6. Ефективність застосування форм навчання.
7. Застосування лекційно-практичної системи навчання.
8. Забезпечення засвоєння учнями основних понять на уроці.
9. Забезпечення розвитку мислення учнів на уроці.
10. Ефективність роботи вчителя з розвитку пізнавальної активності учнів.
11. Застосування проблемного навчання.
12. Уміння вчителя організувати навчальну роботу на уроці, забезпечити навчальну дисципліну.
13. Організація ігрової діяльності учнів на уроці.
14. Формування загальнонавчальних умінь і навичок учнів.
15. Організація самостійної роботи учнів на уроці
16. Ефективність використання логічно-структурних схем.
17. Реалізація міжпредметних зв'язків.
18. Формування в учнів необхідності в знаннях, навичок самоосвіти .
19. Комп'ютеризація навчально-виховного процесу.
20. Розвиток творчих здібностей і обдарувань школярів.
21. Вироблення навичок культури усного і писемного мовлення.
22. Ефективність роботи вчителя з розвитку мови учнів, збагачення словникового запасу.
23. Робота вчителя над удосконаленням навичок учнів.
24. Формування в учнів інтересу до вивчення рідної мови.
25. Реалізація ідей українознавства на уроці.
26. Ефективність застосування вчителем наочності та роздаткового матеріалу.
27. Раціональність використання вчителем часу на уроці.
28. Гуманізація навчально-виховного процесу.
29. Здійснення трудового виховання і профорієнтаційної роботи.
30. Практична спрямованість викладання предмета.
31. Використання краєзнавчого матеріалу на уроці.
32. Реалізація завдань естетичного виховання школярів.
33. Здійснення індивідуального підходу до учнів.
34. Диференціація навчання на уроці.
35. Оптимальність обсягу і складність домашнього завдання. Інструктаж щодо його виконання.
36. Психологічний мікроклімат уроку. Психологія спілкування вчителя й учнів на уроці
37. Дотримання вимог навчальної програми щодо оцінювання знань, умінь і навичок учнів.
38. Врахування вчителем реальних навчальних можливостей учнів.
39. Система контролю за рівнем знань учнів.
40. Виявлення прогалин та типових недоліків у знаннях учнів.
41. Робота з невстигаючими та слабовстигаючими учнями на уроці.
42. Ведення тематичного обліку знань.
43. Організація повторення навчального матеріалу.
44. Об'єктивність оцінювання знань, умінь і навичок учнів.
45. Дотримання вимог санітарно-гігієнічного режиму (техніки безпеки).
46. Ознайомлення з роботою молодого (нового ) вчителя.
47. Вивчення системи роботи вчителя.

Тип і структура уроку:
♦ який тип уроку обрано
♦ місце уроку в системі уроків за даним розділом
Реалізація принципів навчання
♦ в чому виявляється науковість навчання, зв’язок із життям, практикою
♦ як реалізовано принцип доступності навчання
♦ з якою метою використано кожний вид наочності
♦ чи дотриманий принцип систематичності й послідовності
♦ формування ЗУН
♦ як досягали свідомості, активності й самостійності учнів, як здійснювали керівництво навчанням на уроці
♦ якою мірою здійснено розвиток учнів на уроці
♦ який характер пізнавальної діяльності переважав (репродуктивний, пошуковий, творчий)
♦ як реалізовано індивідуалізацію та диференціацію навчання
♦ як стимулювали позитивне ставлення до навчання


Комментариев нет:

Отправить комментарий